Автор: Ольга Москалюк

Із початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну екснардеп Володимир Парасюк на фронті. Був мобілізований до 8 окремого полку спецпризначення ЗСУ. Сьогодні воює на сході України.

– Тут позиційна війна, – розказує “Цензор.НЕТ”. – Вони намагаються готуватися до штурму. Працює артилерія – “насипають” снарядами. Стараються послабити позиції Збройних Сил. На деяких ділянках є спроби наступу. Але поки що їм не вдається. Навпаки! Українські військові проводять контратаки, щоб знесилити ворога.

“НАЙБІЛЬШЕ ВРАЖАЮТЬ ВБИВСТВА ПРОСТИХ ЛЮДЕЙ. ЦЯ КАРТИНА ПРОСТО ШОКУЄ. ІНКОЛИ ТИ НЕ ЗНАЄШ, ЯК ВПОРАТИСЯ З ЕМОЦІЯМИ”

– Ти не вперше на фронті за ці вісім років українсько-російської війни. Пішов воювати 2014-го. Чим відрізняються для тебе ці два етапи?

– По-перше, масштабами. Якщо у 2014 році війна мала більш локальний характер та йшлося суто про схід України, то зараз воєнний стан по всій нашій країні.

По-друге, настроями суспільства. Ті, хто вісім років тому не розуміли, що відбувається, сьогодні усвідомлюють: у нас війна по-справжньому. Якщо дехто тоді на заході України не сприймав серйозно ситуацію, то тепер більшість українців змінили свою думку. Зараз країна об’єднана, як ніколи.

– Чи були у тебе тоді відчуття, що може відбутися повномасштабне вторгнення Росії в Україну?

– Звичайно, були. Я розумів: так просто все не закінчиться, має бути якийсь вирішальний етап нашого протистояння ворогу. Ось він настав. Чи очікував я, що це станеться зараз? Я цього не міг знати. Але усвідомлював: у своєму житті я це побачу і доведеться ще раз взяти до рук зброю для захисту країни. Коли я демобілізувався, увесь цей період до повномасштабного наступу готувався, щоб мати, чим захистити свою сім’ю та Україну загалом.

– Вісім років тому ти брав участь у боях за Іловайськ та Маріуполь. Що сьогодні найчастіше звідти згадуєш?

– Я весь цей період часу думав: найстрашніше, що я побачив – це “Іловайський котел”. Але зараз я надивився такого Іловайська… Ледь не кожного дня. На початку нашим основним завданням був київський напрямок. Те, що відбувалося в Іловайську, було, дійсно, страшно. Але коли настав 2022 рік, ти побував в Ірпені, Гостомелі, то розумієш: навіть в Іловайську було не так. І цей страх збільшується, тому що щодня ти бачиш якісь нові речі, які тебе просто вражають. Найбільше – вбивства простих людей, які намагалися втекти із зони бойових дій. Ця картина просто шокує. Інколи ти не знаєш, як впоратися з емоціями. Тому що побачити на власні очі, як гине уся сім’я з маленькими дітками – це… непросто. Це сниться і довго ще снитиметься.

Знаєш, я хлопцям казав: у мене у телефоні є розділ “Обране” – тут номери друзів, знайомих. Третину з них можна видаляти, тому що цих людей вже немає в живих. За короткий період часу я втратив дуже багато друзів та знайомих…

– “Азов”, коли повідомляє в соцмережах про загибель своїх хлопців, пише: “Помстимося!”

– Усі ті, хто прийшли на нашу землю з війною, будуть покарані за смерть наших побратимів. Це також наша мотивація. Слухай, якби ми не жили тим, що помстимося за їхні смерті, то не рухалися б вперед. Ти з людиною в окопі ділиш шматок хліба, а завтра проводжаєш в останню путь… У цьому немає нічого хорошого, але ми точно не маємо сідати та плакати. Я переконаний: вони б хотіли, щоб ми й далі йшли вперед, та робили те, що нам вказано – тільки перемагати! Тому ми мотивуємося тим, щоб помститися за смерті не тільки військових, а й усіх, хто загинув у цій війні. Серед них дуже багато дітей та простих людей, які ні в чому не винні.

– До речі, ЗСУ розбили бригаду, яка причетна до звірств у Бучі. Частину взяли в полон. Що з ними треба зробити? Обміняти на наших чи вбивати?

– Я не можу знайти однозначну відповідь на це питання. Складно тут щось радити. З одного боку, потрібно забирати з полону своїх. З іншого – тих виродків потрібно просто знищувати! У нас теж були різні ситуації такого плану, і ми приймали свої рішення… Між хлопцями є домовленість, що робити з такими. Думаю, ти знаєш, яка.

Володимир Парасюк: Куля калібру 7,62 – найкращий переговірник із ворогом. Все решта – втрата часу 02

– Так.

– Вона виконується. Я тобі так скажу: ми все ж таки люди, захищаємо добрі речі, але цей світ потрібно звільнити від таких покидьків.

– Президент Володимир Зеленський також назвав їх покидьками, коли говорив про ракетні обстріли Одеси за кілька годин до Великодня. Тоді загинуло восьмеро людей, серед яких – тримісячне немовля. Я прошу військових, з якими спілкуюся, описати російську армію. Ти воюєш, був у 2014-му в полоні у росіян. Як би ти їх охарактеризував?

– Я не хочу їх оцінювати за якимось їхніми якостями. Це просто раби, яким їхній цар сказав йти вперед, і вони це виконують. А загалом це боягузливі дурні, які нічого не вміють. Коли у них трохи спокійніше, починають демонструвати силу. Але коли доходить до контактних боїв та серйозних військових операцій, це сцикуни та ТікТокери. Для нас вони – вороги. Я навіть не хочу розбиратися, чи має хтось із них чи загалом з їхнього збіговиська, яке називається Росія, людські якості. Для мене там немає вибірковості. Думаю, ще на сотні років її взагалі не буде. Особисто для мене це люди, які припинили існувати, як будь-які особистості. Це перешкода, яку потрібно пройти та подолати. Все, крапка! Переконаний, що всі наші військові так скажуть.

Володимир Парасюк: Куля калібру 7,62 – найкращий переговірник із ворогом. Все решта – втрата часу 03

ПІСЛЯ СМЕРТІ ПУТІНА В РОСІЇ УСІ ПРОКЛИНАТИМУТЬ

– Я в нашій розмові згадала, що ти брав участь у боях за Маріуполь у 2014 році. Сьогодні місто в блокаді. Там надзвичайно складна та страшна ситуація. У мене таке враження, що росіяни із таким завзяттям гатять по Маріуполю, знищують його та цілеспрямовано вбивають цивільних, особливо дітей (як-от удар по пологовому, по драмтеатру, біля якого великими літерами було написано ДЕТИ), не тільки тому, що це вихід в море. Вісім років тому місто відбили та не дали доєднати до “ДНР”, що для росіян було великою поразкою, яку не пробачили. Ти як думаєш?

– Ті люди, які залишилися в Маріуполі, передусім, наші військові, це справжні герої. Зараз місто хочуть знищити, тому що це осередок і демонстрація нашої сили та супротиву. Цим захоплюється весь світ. Тому Росії потрібні хоч якісь перемоги. Росіяни ніколи в житті не зможуть кричати, що є великими визволителями, допоки частина наших хлопців героїчно утримує останні позиції. Вони для України давно стали символом.

Щодо твоїх слів про 2014 рік і те, що Маріуполь на початку війни залишився українським, то ще тоді це було наше першочергове завдання. Коли ми заходили, повір, було по-різному: хтось із місцевих нас зустрічав, хтось – ні. З того часу місто дуже українізувалося. Самоідентифікувалося, як українське. Набагато збільшився відсоток тих, хто вважає, що Маріуполь має залишитися під контролем України. Тому не знаю, чи мали росіяни задання, щоб помститися за 2014 рік. Думаю, у них воно було загальним – захопити Донбас. А Маріуполь – як один із форпостів протистояння на сході України.

Повторюся: ті люди, які там зараз воюють – справжні герої. Велика проблема в тому, що ми їх не можемо звільнити, адже це надскладна військова операція. Вона не робиться за день чи два дні. Дуже багато військових хочуть поїхати туди, рвуться в бій, але усе не так просто, як усі можуть подумати. Я нічого не можу тут порадити, тому що не маю такого військового досвіду, щоб це зробити. Буде розроблений план, надійне команда – виконуватимемо.

– Наша розвідка повідомляє, що Росія не відмовилася від застосування хімічної зброї у Маріуполі. Наважаться?

– Цих ідіотів неможливо осягнути ні логікою, ні якимось аналізом. Вони просто придурки! Інакше не назвеш. Усе, що найгірше придумало людство, вони можуть застосувати як в Маріуполі, так і на інших територіях. Коли хтось розмірковує, чи існує загроза ядерного удару, скажу, що вона є. Тому що коли на червоній кнопці тримає палець психопат і шизофренік, у якого таке ж оточення, він може її натиснути.

– Від чого це залежатиме?

– Від якихось певних глобальних питань. Чи від його настрою. Ми не можемо це передбачити. Але від них лишається актуальною будь-яка загроза. Ми це вже бачимо по повномасштабному вторгненню. Робити аналіз, що вони придумали, як пересуваються, яким чином у них побудований політичний клас? Ми і так все це прекрасно знаємо! Це дурдом під назвою Росія. Це те саме, як дати маніяку пістолет, ніж і випустити на вулицю. Він точно не почне квіти саджати, а вбиватиме. Так само і з Росією: це маніяки, у яких багато озброєння та хворобливого уявлення про всесвіт та людське життя.

Володимир Парасюк: Куля калібру 7,62 – найкращий переговірник із ворогом. Все решта – втрата часу 04

– Саме тому вони зривають зелені коридори” в Маріуполі, які намагається організувати українська влада. Віцепрем’єр Ірина Верещук заявила, що ми вже не просимо, а вимагаємо від ООН забезпечити цю евакуацію, адже тільки вони можуть тут допомогти. Чому немає відповідної реакції? Чому зволікають?

– Тому що це боягузи! Слухай, бюрократія та глобалізація настільки з’їли їх зсередини, що вони навіть не знають, як діяти в тій чи іншій ситуації. Шукатимуть тисячу і один документ для того, щоб не робити, замість того, щоб підписати один і діяти. Просто у світі таких війн, як зараз в Україні, не було, тому вони бояться приймати якісь рішення. Такі організації фінансувалися з різних джерел. Їм дуже добре жилося. Вони були на грантах, створювали видимість роботи і круту картинку. А коли дійшло до реальних справ, коли потрібно витягати людей і виконувати свої завдання, вони цього просто не роблять! Я, до речі, підтримую президента, який сказав, що ООН можна закривати, якщо вона не може впоратися із завданнями, які перед нею стоять. ООН має чітко прописаний статут. Його потрібно виконувати. Натомість там шукають шпаринки, щоб цього не робити. Так само і з НАТО! Я у 2015 році був у штаб-квартирі Альянсу. На офіційному рівні все виглядало дуже круто. Але потім за кавою я мав розмову із одним їхнім генералом. Він мені сказав: “Якщо ворог нападе на одну із країн НАТО, ми навіть не до кінця знаємо, як запустити процес мобілізації”. Усе настільки забюрократизовано, що вони не розуміють, як діятимуть. У військовому плані все дуже просто. А у політичному – набагато складніше.

Тому цивілізованим країнам світу потрібно шукати нові формати взаємодії в подібних ситуаціях. Ті, які були підписані після Другої світової війни, недієві. Уся Європа під загрозою. І Америка також, як би це дивно не звучало. Тому що зараз ми маємо справу не із маленькою країною, а із величезним збіговиськом – Російською Федерацією, у якої, на жаль, залишилося ще багато зброї.

– Питання в тому, чи усвідомлює уся Європа те, що Україна сьогодні є її захисним щитом. Як на мене, далеко не всі там це розуміють. Та ж влада Угорщини, відкрито підтримуючи Росію, чомусь вважає: їй нічого не загрожує. Але це так, поки росіянам сьогодні вигідна така підтримка. Завтра ситуація може змінитися. Причому не на їхню користь…

– Вони проводять політику задобрювання ворога. Це пов’язано із тим, що вони всі сидять на російських енергоносіях. Використовували російський газ, нафту, і ніхто не задумувався про те, що може відбутися якась агресія. А навіть якщо й припускали таке, то думали: “Ну, здамо Україну та й закриємо питання”. Але коли Україна почала гідно боротися, весь світ здивувався з того, що ми робимо. Тому вони стали під стіною: не знають, чию сторону обрати. Ті країни, які вірять у нашу перемогу, допомагають нам як можуть. Це Велика Британія, Польща, країни Балтії. А Угорщина – це держава, яка має до нас ще й спірні територіальні питання. Вона підтримує Росію, тому що ніхто не скасовував російського впливу в Європі. Він нікуди не подівся. Ти ж бачиш, що у тій самій Франції 40 відсотків виборців голосують за кандидата, який напряму декларує підтримку Росії (Марін Ле Пен посіла друге місце на виборах президента у Франції. – О.М.). Геополітика – вона така. Але в усьому цьому ми повинні сподіватися лише на себе. Все! Ми маємо вірити у Збройні сили, своїх людей та свою перемогу. Усе решта – то допомога. Те, що не виконуються певні міжнародні домовленості, це вже наслідок рішень нашого політичного класу, який невідомо, якими ідеями мотивувався, коли, наприклад, здавали ту саму ядерну зброю. Але після війни ми усі зробимо висновки та дамо оцінку діям тих людей.

– Як думаєш, коли можна очікувати на переломний момент у війні? Чи він уже стався?

– Київ був першим переломним моментом. Ми його захистили. Я з перших днів вторгнення поїхав сюди зі своєю зброєю. Якби не вистояла столиця, впала б уся країна. Повір, з такою силою, з якою вони тут тиснули, з такою масою танків, БМП, БМД та усього іншого, це було, дійсно, страшно. Але коли ми змогли вистояти, а ще й контратакувати, ти починаєш розуміти, що перемога буде за нами.

– Зараз вони відмовилися від намірів взяти Київ? Чи можливий повторний наступ на столицю?

– Можливо все. Як же можна передбачити хворих людей?! Але я не вірю у повторний повномасштабний наступ. Я не розумію, як вони це зможуть зробити. По-перше, знищена інфраструктура, яку вони використовували, щоб підібратися до столиці. Коли тікали, підривали за собою усі мости.

По-друге, Київ – це ж не якесь маленьке містечко, а величезний мегаполіс. Потрібно половину усієї російської армії відправити суто на цей напрямок. І це при тому, щоб усе одночасно разом із десантом, артилерією, важкою технікою та авіацією. Такі операції плануються не за один день. Таке скупчення військ в одну секунду не з’явиться. І американці, і наша розвідка це одразу побачать. З огляду на те скільки сил вони кинули цього разу, але нічого не вдалося, то доведеться в десятки разів їх збільшувати. А вони вже не мають таких ресурсів. І, як я сказав, немає інфраструктури, завдяки якій можна добратися до Києва. Я бачив деякі території, де вони базували свою техніку. Усе було знищено, навіть не виїхавши на позиції. Напевно, наші обстріляли з авіації, працювали “Байрактари”. Там горіло все! Якщо вони навіть і сунуться, то знову отримають.

– Зеленський заявив, що цю війну може зупинити той, хто її розпочав“. Тобто Путін. Ти як вважаєш?

– Він не захоче нічого зупиняти. Йтиме до тієї межі, поки російська армія тут не ляже. А після того, думаю, його приберуть свої ж. Поки вони ще на щось сподіваються. Путіну немає чого втрачати ні в житті, ні в політиці. Але він не стане героєм для свого народу. Знаєш, чому?

– Чому?

– Тому що після смерті його там усі проклинатимуть. Бо вони такі. Поки раби мають свого господаря, доти будуть його величати, а коли він пропаде, то будуть шукати іншого. Але нас то уже мало хвилює. Ми взагалі одного дня можемо прокинутися і відчути, що війни немає. Як швидко вона почалася, так може й швидко закінчиться.

– Я постійно прокидаюся з такою надією.

– Так і я теж! Як і кожен українець. Війна виснажує. Якщо хтось думає, що це дешева штука, то глибоко помиляється. Люди навіть не уявляють, що таке заправити усю військову техніку, яка є в Україні, нагодувати та вдягнути кожного нашого військового. При тому, що у нас дуже потужний волонтерський рух, ми не до кінця з усім справляємося. Але стараємося і у нас багато в чому виходить. Наші волонтери, напевно, вивезли увесь автомобільний ринок Польщі. Однак транспорту все одно не вистачає. Тому їдуть далі – до Німеччини, Австрії. Працюють, як тільки можуть. Велике дякую усім, хто підтримує нашу армію, а не просто сидить і роздумує, як воно є чи має бути.

Володимир Парасюк: Куля калібру 7,62 – найкращий переговірник із ворогом. Все решта – втрата часу 05

– На щастя, таких диванних експертів стає все менше.

– Мені нещодавно зателефонував знайомий і почав розказувати, як йому важко, адже ціни піднялися, бізнес не йде. Я йому відповів: “Ти – егоїст! Є люди, які втратили все! Деякі зазнали таких втрат, що житимуть із цим болем до кінця життя. Звичайно, зараз уся країна в небезпеці. Але ти сидиш у більш-менш безпечному місці, бачиш усіх своїх рідних, ще й жалієшся. Ти з ранку до ночі маєш дякувати тим, хто взяв увесь удар на себе! Якби вони не чинили супротив на Київщині, Чернігівщині, Харківщині, Сумщині, ті виродки прийшли б до тебе дуже швидко, де б ти в Україні не був. Чи в Закарпатській області, чи в Івано-Франківській. Хоча там теж прилітають ракети. Але не можна порівняти із тим, коли знищують цілі квартали у містах, де все горить, а наші люди мертві лежать прямо на дорогах. Це страшні картини!” Я намагаюся донести до людей: якщо хтось думає, що звільнили Київську, Житомирську, Чернігівську, Сумську область, то стало легше, то ні. Працюємо далі на перемогу! Немає чужої війни. Вона у нас спільна. Тому ми усі повинні воювати там, де можемо. Але точно не жалітися й казати: “Я хочу, щоб було так, як до війни”. Такого не буде!

“МЕДВЕДЧУК – ЦЕ АГЕНТ ЧУЖОЇ ДЕРЖАВИ. ТАКІ МАЮТЬ БУТИ ЛІКВІДОВАНІ”

– Хочу ще запитати тебе про людей, які доклали зусиль для того, щоб привести цю війну в нашу країну. Вісім років тому на одному з ефірів ти сказав Нестору Шуфричу, що він та Партія регіонів безпосередньо відповідальні за те, що відбувалося на сході України. Регіонали з того часу змінили назву партії, але не її суть. Зараз можна говорити і про їхню відповідальність за повномасштабне вторгнення. Чи будуть вони покарані?

– Можливо, ми дозволимо жити в нашій країні тим, хто змінив свою позицію та почав інакше сприймати, що відбувається. А тим, хто пройшов “точку неповернення”, точно ніхто не пробачить. Мені просто не пощастило зловити якогось Шуфрича чи іншого “регіонала”, які розказують про якийсь мир, дав би прапор України і відправив би вперед до тих, із ким вони хочуть домовлятися. Наприклад, на розтрощеному мосту в Ірпені. Повір, ніхто з них навіть не підійшов би на близьку відстань. Вони там говорять, що потрібно із кимось домовлятися. Куля калібру 7,62 – найкращий переговірник із ворогом. Все решта – втрата часу.

– Один шанувальник русского мира Олександр Ржавський вже дочекався своїх визволителів, які вбили його у власному ж будинку в Бучі.

– Так я ж про то й кажу! Вони все життя чекали, розказували про мир! Знаєш, мене вже навіть це слово просто дратує! Я його не сприймаю спокійно. Вони ж так хотіли, говорили, що ми – братський народ. Будь ласка, всі йдіть та домовляйтеся зі своїми братами про мир! Я особисто надав би їм таку можливість.

– Діяльність ОПЗЖ заборонили. Вони й тут не розгубилися – перейменувалися та із фракції перетворилися на групу. Натомість секретар РНБО Олексій Данілов закликав їх вибачитися перед українським народом і піти з парламенту, поки не винесли

– Підтримую! Поки не повісили на якійсь сосні чи ялинці. Ми усі знаємо, що ворог – це Росія. А оці виродки – це ще гірше! Вони розщепляють наше суспільство зсередини.

От зараз деякі говорять: “Медведчук зрадив Україну”. Він не міг цього зробити, тому що це не його країна! Це агент чужої держави. Такі мають бути ліквідовані. У 2017 році в одному із інтерв’ю я так прямо й сказав, що Медведчук має бути ліквідований, інакше він призведе країну до поганих наслідків. Тоді на мене відкрили кримінальну справу за погрози. Але цей виродок і привів війну в Україну. Він переконував Путіна, що бачить ситуацію, що російську армію, коли вона сюди прийде, вітатимуть. Коли в Гостомель зайшла перша техніка, це не були танки та БТРи. Йшли їхні автозаки, щоб подавляти протести.

– Тепер Медведчук просить Зеленського та Путіна, щоб його обміняли на захисників та жителів Маріуполя.

– Це все гра одного актора! Кому він там треба?! Не виконав план, росіяни не дійшли до поставленої мети. Вони ніколи не підуть на такий обмін. Тим більше, на звільнення Маріуполя. Хто такий Медведчук для простих росіян? Якийсь чудак, який мав проросійську позицію в Україні. І все! А от захоплення Маріуполя матиме дуже сильний пропагандистський посил в Росії. Тому, повторюся, вони ніколи в житті на цей обмін не підуть.

Ольга Москалюк, “Цензор.НЕТ”

 Джерело: https://censor.net/ua/r3337190

Від admin